Коледж має поважний вік, славну історію, добрі, поколіннями створені й підтримувані сьогоднішніми студентами, традиції. Передісторія навчального закладу розпочинається в 1908 році, коли за рішенням Хорольської міської думи було створено реальне училище.

У 1924 році на його базі створено професійну технічну школу, яка готувала токарів, слюсарів, ковалів та моделювальників.

У 1929 році профтехшкола була перетворена на індустріальний технікум. Це був період масової колективізації сільського господарства. В цей час створювалися машино-тракторні станції. Країні були потрібні висококваліфіковані спеціалісти: механіки, бригадири тракторних бригад, комбайнери, трактористи, машиністи молотарок. Тому в 1930 році індустріальний технікум реорганізовується в технікум механізації сільського господарства.

Найвидатнішими випускниками навчального закладу були: Герой Радянського Союзу В. М. Бєлоус, Герої Соціалістичної Праці І. В. Личковаха, А. Г. Дикун, О. Л. Цилюрик, секретар Президії Верховної Ради Української РСР Я. Я. Колотуха, міністр автомобільного транспорту РРФСР Ю. С. Сухін, заслужений працівник освіти України В. О. Шаригін, заслужений будівельник Російської Федерації С. А. Малинников, лауреат Державної премії СРСР А. М. Бєляєв, заслужений меліоратор України П.П. Грубий, заслужений працівник профтехосвіти І. І. Білогуб, заслужений механізатор України І. А. Ганзенко, заслужений працівник сільського господарства України І. К. Бондаренко, заслужений тренер України з мотоболу А. Г. Кирияченко.

В 1982 році Указом Президії Верховної Ради Української РСР за заслуги у підготовці й вихованні спеціалістів для народного господарства було присвоєно викладачу, а в минулому — випускнику Хорольського технікуму Івану Петровичу Крутьку — почесне звання «Заслужений вчитель Української РСР».

Організатором і першим директором технікуму був Дмитро Іванович Костюк, випускник Петербурзького технологічного інституту, згодом — професор і завідуючий кафедрою Харківського авіаційного інституту.

Перший випуск (50 спеціалістів) техніків-механіків відбувся вже в 1931 році. Директором у 1931-1935 роках працював Іван Павлович Майборода.

У 1936 році, у відповідь на потребу часу, коли країна була суцільним будівельним майданчиком, у технікумі відкривається друге відділення — сільського будівництва.

За перші роки існування (1930-1941) технікум провів 10 випусків техніків-механіків і 3 випуски техніків-будівельників. На поля і будівельні майданчики країни було направлено 750 техніків-механіків і 240 техніків-будівельників. Крім цього, було підготовлено понад одну тисячу механізаторів різного профілю: машиністів молотарок, комбайнерів, трактористів.

На той час навчально-матеріальна база технікуму складалася з трьох тракторів, одного автомобіля ГАЗ-АА, одного комбайна «Комунар» та молотарки МК-1100. Була також майстерня та 61 га орної землі. Континґент учнів виріс із 150 — у 1934 році до 500 — у 1941 році. Базою виробничого навчання були машино-тракторні станції (МТС) області, де учні-практиканти працювали на посадах бригадирів тракторних бригад, дільничих механіків.

Із червня 1935 року й до початку війни директором технікуму був Іван Олександрович Дряпак. Він очолював технікум і після війни — з 1945 по 1965 рік.

Навчальний заклад двічі брав участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці, а кращі викладачі були відзначені медалями виставки.

Спеціалісти навчальних майстерень технікуму надавали колгоспам району шефську допомогу у виготовленні запасних частин до сільськогосподарських машин, допомагали тракторами, комбайнами, молотарками.

В 1939 році почав будуватися міський стадіон (нині стадіон коледжу).

Видатний внесок у Велику Перемогу зробили як випускники, так і працівники технікуму — наші герої.

Серед них — один із перших випускників Володимир Микитович Бєлоус (1916-1980). Артилерист, Герой Радянського Союзу, який під час звільнення Польщі викликав вогонь на себе і в 1945 році був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

В 1944 році звання Героя Радянського Союзу присвоєно Миколі Панасовичу Леуцькому (1913-1945). До війни Микола Панасович працював токарем у механічних майстернях технікуму. Розвідник Леуцький героїчно загинув на території Німеччини.

З початком війни навчальний процес у технікумі припинився. Майно й інвентар технікуму було розграбовано окупантами. 19 вересня 1943 року (під час відступу німецько-фашистських загарбників) підірвані будівлі, що належали Хорольському технікуму.

Проте вже в 1944 році було відбудовано колишній одноповерховий гуртожиток на 8 кімнат, де 31 жовтня відразу розпочався навчальний процес. У цьому ж році на 60% відбудовані й навчальні майстерні. Державою було виділено на відбудову технікуму 1 мільйон карбованців.

Значну роль у відбудові в 1944-1945 роках відіграв Сергій Митрофанович Сухін, який багато років працював завучем у технікумі. Технікум відроджувався вдруге. Після відбудови вщент зруйнованої матеріальної бази, він продовжував підготовку спеціалістів із двох спеціальностей: механізація сільського господарства та сільськогосподарське будівництво. Лише 90 учнів був перший після звільнення набір. З року в рік зростала і міцніла матеріальна база технікуму. З листопада 1945 року по 1950 рік відбудували 20 учбових, господарських і житлових будівель.

У 1946 році було повністю відбудовано й обладнано ковальський, слюсарний, токарний, столярний, ливарний цехи, машинне відділення. Відновлено одноповерхову цегляну будівлю під жіночий гуртожиток.

У 1947-1948 роках відбудовано двоповерховий навчальний корпус (9 аудиторій і актова зала). Введено в дію два гуртожитки. Заняття почали проводитися в одну зміну. Вже діяли кабінети: автотракторний, сільськогосподарських машин і агротехніки, технологічний, будівельний і фізико-хімічний. В бібліотеці нараховувалося 4,5 тис. екземплярів технічної і художньої літератури, читальна зала.

Високий рівень професійного навчання в кінці 40-х - початку 50-х років забезпечували майстри виробничого навчання Йосип Федорович Лубенець, Микола Прокопович Кривошапко, випускник Хорольського технікуму Микола Васильович Гриневич.

У липні 1958 року 70 учнів виїхали в Кустанайську область збирати врожай.

За завданням Міністерства освіти України, у середній школі №1 м. Хорол в 1954-1960 роках проводився експеримент із підготовки техніків-механіків сільського господарства у спеціальних класах із 12-річним терміном навчання на базі Хорольського технікуму сільського господарства.

1 січня 1957 року було відкрито заочне відділення зі спеціальності «Механізація сільського господарства». Перший випуск на базі середньої школи (14 чоловік) відбувся в червні 1960 року, а на базі неповної середньої школи (50 чоловік) — у жовтні 1961 року.

У 1965 році відкрито спеціальність «Механізація та електрифікація тваринництва», а в 1966 році — відділення «Електрифікація сільського господарства».

У 1966-1972 роках директором технікуму працював Іван Семенович Святчик.

Визначну роль у розбудові навчального закладу відіграв В. О. Шаригін (1937-2007). У квітні 1972 року Віктор Олександрович був призначений директором Хорольського технікуму механізації сільського господарства. На цій посаді він працював до 1999 року.

Досвідчений керівник, прекрасний організатор, справедливий педагог — ось основні риси, що характеризують цю неординарну людину.

Очолюваний В. О. Шаригіним колектив пройшов великий шлях становлення і удосконалення. У 1985 році Хорольський технікум механізації був реорганізований у Хорольський радгосп-технікум.

На полях і фермах радгоспу-технікуму застосовувалися сучасні інтенсивні технології вирощування культур, астраханську технологію вирощування овочів, виробництво продукції тваринництва. Впроваджувалися передові форми і методи організації праці: бригадний і сімейний підряди, цехова і чекова системи, поглиблений госпрозрахунок.

На початку 1989 року радгосп-технікум здійснив експеримент переходу на нову організаційну структуру виробництва — кооперативи. Було створено 19 виробничих об'єднань, якими охоплено 56 кооперативів.

Взаємозв'язок між кооперативами і цехами здійснювався за допомогою чекових книжок.

На відміну від оренди, кооперативи не оплачують радгоспу орендну плату на землю, основні засоби і т.д. Платою є різниця між технологічною ціною, по якій кооперативи реалізовують свою продукцію радгоспу і цінами, за якими вона фактично реалізувалася господарством.

У 1985-1990 роках на розвиток виробничої зони Хорольського радгоспу-технікуму державою було фінансовано 14 мільйонів карбованців.

За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання, в 1985 році радгосп-технікум нагороджений Червоним Прапором Міністерства сільського господарства України, а за успіхи у навчальній і виховній роботі, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в 1986 році відзначений Поче-сною Грамотою Ради Міністрів СРСР.

За підсумками соціалістичного змагання колективів середніх спеціальних навчальних закладів Держагропрому в 1985-1986 навчальному ріці та досягнення високих результатів у республіканському соціалістичному змаганні, успішне виконання завдань дванадцятої п'ятирічки колектив нагороджено перехідним Червоним Прапором Держагропрому України та Українського Республіканського Комітету профспілки працівників агропромислового комплексу й першою грошовою премією в сумі 1300 крб.

За досягнення найкращих результатів у республіканському соціалістичному змаганні в 1989 ріці Хорольський радгосп-технікум нагороджено перехідним Червоним Прапором Держагропрому та Українського республіканського комітету профспілки працівників агропромислового комплексу, а за підсумками республіканського соціалістичного змагання колективів колгоспів, радгоспів, підприємств і організацій системи Держагропрому України в 1990 році йому було присуджено третю грошову премію.

У 1986-1990 роках у середньому досягнуто врожайності зернових за рік — 43,2 центнера з гектара, в т. ч. озимої пшениці — 49 центнерів із гектара.

У 1989 році в технікумі започаткована нова спеціальність «Організація і технологія ведення фермерського господарства».

У травні 1990 року колектив радгоспу-технікуму відзначив своє 60-річчя. На урочистому засіданні було вручено Перехідний Червоний Прапор Держагропрому УРСР, оскільки радгосп-технікум займав помітне місце не тільки в Полтавській області, а й в Україні.

У 1991 році радгосп-технікум реорганізовується в Хорольський агропромисловий коледж, впроваджена й ефективно працює ступенева система підготовки фахівців. Здібні студенти мають можливість продовжити навчання за скороченим терміном у ВНЗ ІП-ІV рівнів акредитації.

На базі коледжу з 1995 року діє єдиний в Україні центр перепідготовки фахівців для роботи на тракторах і комбайнах фірми «Джон-Дір».

Зважаючи на велике значення економічної підготовки майбутніх приватних господарів-фермерів, із 1995 року була введена спеціалізація «Менеджмент у сільськогосподарському виробництві». Особлива увага зверталася на економічну підготовку студентів відділення, що дало можливість вдосконалити відповідну підготовку за іншими технічними спеціальностями.

Встановлювалися творчі зв'язки з відомими зарубіжними фірмами-виробниками сільськогосподарської техніки, засобів захисту рослин. Відкрився доступ до нових прогресивних сільськогосподарських технологій.

Будучи в авангарді всіх нових починань, у 1995 році, в порядку експерименту, на базі Хорольського агропромислового коледжу було створене відкрите акціонерне товариство «Хорольський агропромисловий коледж» — єдине в Україні акціонерне навчально-виробниче підприємство. На жаль, експеримент не мав повної законодавчої бази і дальшого розвитку не отримав. Тому для збереження державного навчального закладу в 1999 році наказом Міністерства агропромислового комплексу воно було переорганізоване в Хорольський державний агропромисловий коледж шляхом вилучення державної частки майна зі складу акціонерного товариства.

В 1994-1996 роках коледж брав участь у реалізації німецько-українських проектів аграрної освіти.

Українсько-німецький агротехнологічний центр і Хорольський агропромисловий коледж у 1995-1996 роках організували проведення Днів поля в коледжі.

З 1998 року на базі коледжу створено і діє реґіональний центр практичної підготовки фермерів (один із двох в Україні). За час його існування практичну підготовку пройшли понад 4000 студентів навчальних закладів східного та центрального реґіонів України і фахівців сільськогосподарського виробництва.

У квітні 1999 року коледж очолив Ростислав Тарасович Гузик.

Із 1999 року ведеться підготовка фахівців зі спеціальності «Організація виробництва». У 2000 році в коледжі засновано відділення «Обслуговування устаткування і систем газопостачання».

У лютому 2002 року коледж брав участь у п'ятій Міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні». Серед 135 аграрних навчальних закладів у номінації «Інноваційні технології навчання» коледж нагороджений срібною медаллю. Серед аграрних навчальних закладів — це єдина виставкова медаль.

Срібним призерам була представлена можливість презентувати інноваційні технології навчання. Такої честі удостоєні лише три навчальних заклади України. На презентації були представники США і Німеччини.

У 2003 році коледж розпочав підготовку фахівців за спеціальністю «Економіка підприємства».

У 2004 році, згідно з наказом Міністерства аграрної політики України, коледж реформовано в Хорольський агропромисловий коледж Полтавської державної аграрної академії.

За всі роки освітньої діяльності зі стін коледжу вийшло понад 19 тисяч фахівців найпочеснішої на землі хліборобської професії. З перших днів свого існування коледж був і залишається понині суто технічним сільськогосподарським навчальним закладом, який пройшов величезний шлях становлення і вдосконалення.

Істрію коледжу творили і творять люди. Величезний вклад співробітників Ю.М. Гончара, В.Г. Лифаря, І.П. Крутька, М.М. Яковенка, Н.П. Яковенко, Ф.М. Надкерничного, А.Д. Надкерничної, А.С. Шаригіної, Ю.М. Бови, Т.І. Бови, І.М. Коливушка, Н.М. Нікітенко, А.М. Гріневич, А.І. Глови.

За трудові досягнення викладачі коледжу нагороджені нагрудним знаком «Відмінник освіти України» — Л. П. Діхтярь, Г.С. Заєць, Л.Г. Посохова; заохочувальною трудовою відзнакою «Знак Пошани» Міністерства аграрної політики України — Р. Т. Гузик, В. І. Яременко, В. В. Бедюх, В. В. Горб, Т. М. Максімова, О. І. Сердюк, Л. С. Ревека, Н. В. Бондаренко; заохочувальною відзнакою «Відмінник аграрної освіти ІІІ ступеня» Міністерства аграрної політики України — А. І. Дацко, Л. І. Діхтярь, А. М. Івахненко, О. А. Падалка, В. С. Радченко, Л. М. Цівина.

Сьогодні педагогічний колектив коледжу веде активну роботу щодо модернізації навчального процесу, впроваджує сучасні новітні педагогічні технології. Інтеґрація національної освіти України в європейський та світовий простір розширює демократичні засади життєдіяльності навчального закладу. Приєднання до Болонського процесу дає можливість молоді України одержати вищу освіту в провідних зарубіжних навчальних закладах.

Коледж подав на конкурс роботу «Кредитно-модульна система навчання в Хорольському агропромисловому коледжі Полтавської державної аграрної академії» для участі в Десятій Міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні-2007». За багаторічну науково-педагогічну діяльність з інноваційного ро-звитку освіти в Україні коледж удостоєний почесного звання «Лідер сучасної освіти» та нагороджений дипломом за високі творчі досягнення в удосконаленні змісту навчально-виховного процесу. У номінації «Модернізація вищої освіти в контексті вимог Болонської конвенції» коледж нагороджений бронзовою медаллю. Впровадження в навчальний процес кредитно-модульно-рейтингової системи організації навчального процесу має на меті поліпшення якості підготовки фахівців, не втративши нашу національну школу, та застосування нових концептуальних засад і забезпечення можливості навчальному закладу інтегруватися в Європейський освітній простір.

Нині фахову підготовку здійснюють 102 висококваліфіковані викладачі, 30 майстрів виробничого навчання. Контингент студентів становить близько 1380 осіб, із них 350 студентів навчаються на заочному відділенні.

Сучасна матеріальна база дозволяє готувати висококваліфікованих спеціалістів:

• два навчально-лабораторних корпуси, в яких розміщено 36 навчальних кабінетів, 38 навчальних лабораторій, загальна навчальна площа становить близько 12000 м. кв.;
• два критих опалюваних ангари-лабораторії для сільськогосподарської техніки, навчально-виробничі майстерні зі всіма передбаченими навчальними планами, цехами, актова зала на 450 місць, бібліотека з читальною залою на 100 місць; бібліотечний фонд налічує близько 70000 екземплярів книг.

Практична підготовка майбутніх фахівців ведеться на виробничій базі коледжу. Це: навчально-дослідне господарство з 200 га орної землі, тепличне господарство — 0,4 га закритого ґрунту, навчально-виробничі цехи, а також, згідно з договорами, — у сільськогосподарських підприємствах реґіону. Технічний парк коледжу налічує 13 тракторів різних модифікацій, 23 автомобілі, 30 одиниць сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та відомих зарубіжних фірм.

Коледж має чотири комп'ютерні класи. Кабінети і лабораторії оснащені технічними засобами навчання; працює власний телецентр із системою кабельного телебачення; студенти та викладачі використовують Інтернет.

Коледж готує молодших спеціалістів на денній і заочній формах навчання за спеціальностями:

• «Механізація сільського господарства» — техніки-механіки;
• «Електрифікація та автоматизація сільського господарства» — техніки-електрики;
• «Організація і технологія ведення фермерського господарства» — технологи-організатори сільськогосподарського виробництва (фермери);
• «Організація виробництва» — менеджери;
• «Обслуговування устаткування і систем газопостачання» — техніки газового господарства;
• «Економіка підприємства» — економісти.

У процесі навчання студенти отримують найрізноманітніші робочі професії: водія, тракториста, слюсаря-ремонтника, електромонтера, оператора комп'ютерів.

У навчальному процесі використовуються сучасні прогресивні технології: кредитно-модульно-рейтингова система навчання.

Вся соціальна інфраструктура коледжу об'єднана в єдине студентське містечко. До послуг студентів три гуртожитки на 650 місць з усіма необхідними зручностями, їдальня на 220 місць, два буфети, два молодіжних клуби, спортивно-оздоровчий комплекс зі стадіоном, різноманітними спортивними майданчиками, спортивна, атлетична і зала для боротьби, тир і сауна.

У коледжі працює медичний пункт, кабінети фізіотерапії.

За єдиним комплексом проводиться виховна, культурно-масова та спортивна робота.

У вільний від занять час студенти розкривають свої здібності в предметних гуртках, спортивних секціях, гуртках художньої самодіяльності та молодіжних клубах за інтересами.

Навчальні заклади, як і люди, мають свою біографію. Коледж є колискою, з якої вийшли люди різних професій, які стали його гордістю.