Лохвицькому технологічному технікуму Полтавської державної аграрної академії — 75! Тернистий, непростий шлях пройшов навчальний заклад за 75 років свого існування. Його доля тісно переплітається з історією Лохвиччини.

Ще здалеку, коли їхати на Ромни залізничною віткою ст. Кременчук-ст. Бахмач, видно в степу величезні заводські корпуси, багатоповерхові житлові будинки. Ніби змагаючись із заводськими трубами, тягнуться вгору верховіттям гнучкі тополі, осокори. Історичні відомості Червонозаводського сягають не такої вже й давнини: місто закладено у вересні 1928 року, коли за рішенням уряду розпочалося спорудження найбільшого в країні цукрового заводу. В перші дні на будівництві відчувалася гостра нестача робочої сили. Однак після певної роз'яснювальної роботи з усіх кінців району на будівництво почали прибувати грабарі, теслярі, столяри, мулярі... Вже через два місяці фундамент заводу був готовий. У цей час тут працювало понад 1000 робітників, 57 техніків та інженерів.

Робота зі спорудження найбільшого в країні цукрового заводу проводилася і вдень, і вночі. Поруч із виробничими корпусами виростало селище. Було споруджено житлові будинки, клуб, лікарню, їдальню, магазини, закладено фруктовий сад на площі 23 га.

Завод ще лише будувався, а це вже значно впливало на всю економіку району: проводилась електрифікація навколишніх сіл, поліпшувалися шляхи, будувалися мости і переправи, розширювалася залізнична мережа. Площа під цукровими буряками зросла з 4,7 тис. га до 10,2, а в 1930 році — до 15 тис. гектарів.

Завод планували звести за два роки, проте будівельники справилися з цим завданням раніше — 9 жовтня 1929 року підприємство стало до ладу.

Лохвицький технологічний технікум був створений як вечірній хіміко-механічний технікум при Сталінському цукровому заводі з метою підготовки спеціалістів середньої ланки, потреба в яких була досить відчутна.

У 1931 році до технікуму було зараховано 20 учнів, із них у 1936 році випущено 11 спеціалістів за кваліфікацією «технік-механік».

У довідці Центрального державного архіву народного господарства СРСР № 566 від 21.05.81 р. знаходимо такі відомості:

«В списке техникумов «Союзсахара» на 10 июля 1931 г. значится: «Сталинский химико-механический техникум готовит химиков, механиков, теплотехников». В документе указано, что техникум был при Сталинском заводе. (Основание: ЦГАНХ СССР, ф. 8043, ОП.1, д 773, лл. 5,10,6).

В резолюции 5-го Всесоюзного совещания директоров сахарных комбинатов 11-15 июля 1931 г. по вопросу о кадрах сахарной промышленности указано: «Одобрить проведение Управлением кадрами укрупнения сети техникумов «Союзсахара», как меру в значительной степени содействующую улучшению качества и удешевлению подготовки кадров... Особенно целесообразным считать мероприятие Управления кадрами по перенесению среднего технического образования непосредственно на производство (Сталинский механический техникум, Одесский техникум сахароварения)». (Основание ЦГАНХ СССР, ф. 8715, оп.1, л.1977).

У 30-і роки з-поміж багатьох проблем, які належало вирішити в процесі розбудови основ соціалістичної економіки, особливо виділялася одна, що мала значний вплив на майбутнє спиртової галузі промисловості. Це була проблема каучуку, без якого не можна було будувати автомобілі, літаки, танки.

Місце будівництва майбутнього підприємства вибиралося з урахуванням того, що в 1929 році тут було збудовано потужний цукровий завод, тобто була вже готова сировинна база.

Лохвицький спиртокомбінат — це одне з найбільших підприємств спиртової галузі України і країн СНД, побудованих у 30-х роках ХХ століття для забезпечення виробництва синтетичного каучуку.

Історія будівництва підприємства розвивалася досить стрімко.

У 1930-1931 pp. зроблено всі необхідні заміри й розпочато підготовчі роботи на будівельному майданчику; у лютому 1932 р. — будівництво головного корпусу заводу, а в листопаді 1934 р. вже було завершено зведення всіх необхідних споруд.

Параграфом 1 Наказу Народного Комісаріату харчової промисловості СРСР № 640 від 7 грудня 1934 р. (м. Москва) «Про введення в число діючих підприємств Лохвицького спиртозаводу» значилося: «1 грудня прийняти в експлуатацію Лохвицький спиртозавод».

У період Великої Вітчизняної війни навчальний процес було призупинено, — більшість викладачів і студентів воювали на фронтах.

Після визволення Полтавщини від фашистських загарбників технікум продовжив підготовку кадрів: 24 лютого 1944 року до технікуму було зараховано для проведення навчання 31-го учня повоєнних років; при цьому в технікумі було два відділення — технологічне і механічне денної форми навчання. З 1945 року технікум додатково розпочав підготовку спеціалістів для спиртової галузі.

Навчальний процес був організований у приміщенні заводоуправління спиртового заводу; інженерно-технічні працівники цього підприємства брали активну участь в організації навчального процесу як викладачі, рецензенти, керівники дипломних проектів. Студенти проживали в гуртожитку спиртового заводу.

У повоєнний період випускники технікуму направлялися, в основному, на підприємства спиртової галузі України, Росії, Білорусії, Прибалтики.

У 1961 році технікум перейменовано в Лохвицький технікум харчової промисловості. В 1966 році тут відкривається заочне відділення, на якому навчається працююча молодь за спеціальностями: технік-технолог бродильних виробництв і технік-механік харчових виробництв.

У 1967 році здано в експлуатацію новий навчальний корпус, у приміщенні якого й досьогодні знаходиться технікум. За період із 1972 р. до 1997 р. було побудовано два корпуси, гуртожиток, їдальню, житловий будинок.

У різні роки педагогічний колектив очолювали І. І. Петрокієнко, Н. І. Коваленко, Т. А. Абрамович, О. Є. Сатрапінський, В. І. Кишун, В. М. Корнієнко. Організацією навчального процесу, виробничого навчання, виховної роботи займалися заступники директора Г. Д. Ампілонський, М. П. Мостовий, О. М. Рудяченко, В. І. Кишун, О. С. Малишко, І. П. Максименко, Т. М. Жук, А. М. Чубань, Г. М. Павленко, Л. І. Кузьменко, А. С. Дробязко.

Випускники технікуму відзначалися ґрунтовними фундаментальними знаннями, доброю практичною підготовкою, оскільки навчальний заклад мав власний дослідний спиртовий завод, високотехнічно обладнані слюсарно-механічні майстерні — всі швидко адаптувались до умов виробництва. Серед випускників технікуму були науковці, керівники підприємств, об'єднань харчової промисловості, працівники галузевого міністерства, викладачі технікумів, училищ, керівники середньої ланки підприємств.

Випускники навчального закладу до цього часу пам'ятають висококваліфікованих викладачів, які проводили заняття на високому науковому та педагогічному рівні. Це кандидати технічних наук О. Є. Сатрапінський, В. І. Баранцев; викладачі А. І. Красношапка, П. М. Сумаркін, С. М. Ухань, Н. В. Сатрапінська, 3.В. Стонога, В.І. Верховський, О. М. Іваніцький, П. К. Кириленко, Н. Ф. Ухань, Г. О. Каркузакі, А. П. Соболева, Н. Ю. Мосійко, А. Г. Пономарьова, Г. І. Рибалко, К. Т. Маковецька, Є. А. Шкляренко, Г. С. Гузевська та багато інших.

У роки незалежності України педагогічний колектив у зв'язку зі значними змінами на ринку праці спрямував свої зусилля для перепрофілювання навчального закладу, в тому числі на введення нових спеціалізацій і спеціальностей, впровадження ступеневої підготовки спеціалістів, що дозволяє випускникам навчального закладу вступати до ВНЗ III-IV рівнів акредитації — Полтавської державної аграрної академії, Національного університету харчових технологій, Сумського державного університету, Харківського національного технічного університету за скороченим терміном навчання.

Із 1991 р. технікум очолює В. М. Корнієнко, випускник Лохвицького технікуму 1977 року.

У 1998 році розпочато підготовку молодших спеціалістів за спеціальністю «Зберігання і переробка зерна».

У 2004 році навчальний заклад реорганізований у Лохвицький технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії. Всього в технікумі навчається близько 800 студентів.

Із 2000 року ліцензований обсяг за першим рівнем акредитації збільшився до 210 осіб, у тому числі за спеціальностями:

• 5.090247 «Експлуатація та ремонт обладнання харчових виробництв»;
• 5.091716 «Бродильне виробництво і виноробство»;
• 5.091713 «Зберігання і переробка зерна».

До 1967 року для організації навчального процесу використовувалася база Лохвицького спиртокомбінату. Цього року був зданий навчальний корпус №1. За період із 1967-1997 рр. побудовано два навчально-лабораторних корпуси, гуртожиток, їдальню, житловий будинок. Сьогодні створені нові лабораторії, комп'ютерні класи.

75-річний ювілей технікуму — це солідний освітянський вік, який надає можливість піднятися на вищий щабель нескінченного шляху до нових знань. Тому педагогічний колектив знаходиться у постійному пошуку нових форм і методів активного навчання. Викладачі майстерно володіють методикою проведення занять, включаючи ділову гру, ситуаційні задачі, тести, аналіз виробничих ситуацій. У технікумі організована система заходів із підвищення педагогічної та фахової майстерності, що включає методичні й науково-теоретичні конференції, семінари, складання методичних розробок і доповідей, відкриті уроки, уроки-конференції.

Педагогічний колектив технікуму має достатньо високий потенціал: більшість викладачів мають вищу категорію, є керівниками пошукових дослідницьких гуртків, активними учасниками обласних і республіканських виставок, досягнень у методичній роботі та технічній творчості викладачів і студентів. Основні напрями їх творчих пошуків — впровадження інноваційних та інтерактивних технологій навчання, комп'ютеризація навчального процесу, методичне забезпечення самостійної роботи студентів.

Нинішній склад педагогів — це сплав досвідченості, мудрості та педагогічних ідей.

Свій життєвий і педагогічний досвід молодим викладачам, міцні знання студентам надають чотири викладачі-методисти: Н. А. Золотоверх, В. М. Корнієнко, Т. М. Жук, Н. М. Журавель та 18 викладачів вищої категорії: І. П. Максименко, Г.Ф. Герасимчук, В. М. Польшин, Н. В. Хоменко, В.О. Сатрапінський, Л. О. Яременко, П. Є. Рева, А. С. Дробязко, О. О. Богдан, Н. М. Богдан, О. Є. Баранюк, А. А. Таранська, Л. М. Пузь, Л. В. Корнієнко, О. В. Васильченко, В. О. Мірошник, Н. М. Харченко, І. І. Степанова, А. І. Буглак.

Беззаперечно підготовка нинішніх фахівців неможлива без зв'язків із виробництвом. Саме тому в становленні й розвитку Лохвицького технологічного технікуму особлива заслуга належить місцевим базовим підприємствам харчової та переробної промисловості — державному підприємству «Лохвицький спиртокомбінат», Лохвицькому цукровому заводу (нині товариство «РАЙЗ-ЦУКОР»), Лохвицькому комбікормовому заводу, Червонозаводському хлібозаводу, Юсківському хлібоприймальному підприємству та відомим в Україні підприємствам: ЗАТ «Оболонь», ЗАТ «Фірма «Полтавпиво», Червонослобідсь-кому спиртзаводу, Полтавському лікеро-горілчаному заводу, Київському заводу безалкогольних напоїв «Росинка», Бориспільському комбікормовому заводу, Роменському комбінату хлібопродуктів, Харківському заводу з виробництва солоду «Малтюроп» та багатьом іншим підприємствам.

Від професійної компетенції, моральності й громадської позиції сьогоднішніх випускників багато що залежатиме в суспільстві, в якому житимемо вже через 10-15 років. Тому перед педагогічним колективом Лохвицького технологічного технікуму ПДАА стоять важливі завдання сьогодення: як поряд із традиційними, професійно значущими рисами майбутніх фахівців, виховати в студентів ділову заповзятливість, ініціативність, конкурентоспроможність на сьогоднішньому ринку праці.

Число підготовлених спеціалістів, починаючи з першого, виданого в далекому 1936 році свідоцтва про закінчення навчання техніку-механіку Акатову Павлові Михайловичу, на сьогодні становить понад 13 тис. випускників. Серед них — інженери, педагоги, кандидати наук, міністри, керівники підприємств, державні службовці, висококваліфіковані працівники багатьох галузей народного господарства. Проте головна заслуга педагогічного колективу всіх поколінь у тому, що склався особливий статус випускника Лохвицького технологічного технікуму, який завжди користується повагою на тому робочому місці, де йому випала доля працювати.

За високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів для аграрного сектору та з нагоди ювілею — 75-річчя з дня заснування Лохвицького технологічного технікуму — трудовими відзнаками Міністерства аграрної політики України нагороджено:

«Знак Пошани» — О. О. Богдан, Т. М. Жук;

«Відмінник аграрної освіти та науки» — В. М. Корнієнко, Н. А. Золотоверх, Н. М. Журавель.